Синдром Хронічної Втоми та у чому відмінність від звичайної втоми?

В даний час немає точних причин синдрому хронічної втоми, які були б однозначно підтверджені даними наукових досліджень. Є безліч фактів та припущень, які вимагають подальшого вивчення та доказу. Порушення функцій центральної нервової системи Дані статистики говорять про те, що дуже часто у людей, які страждають на синдром Хронічної Втоми, спостерігається дефіцит і пригнічення синтезу гормону кортизолу. Кортизол – гормон «стресу», який виробляється в корі надниркових залоз. При стресовій ситуації та у повсякденній активності кортизол призводить до підвищення рівня глюкози в плазмі крові та активації енергетичних обмінних процесів вуглеводів, білків та жирів, а також пригнічує активність імунної системи. Вважається, що дефіцит кортизолу після перенесених інфекційних вірусних захворювань призводить до гіперактивації імунної системи і таким чином провокує Синдром Хронічної Втоми. Крім того, поряд з нестачею кортизолу у людей, які страждають на синдром Хронічної Втоми, дуже часто спостерігається дефіцит іншого гормону – дофаміну, «гормону задоволення», який виділяється у відповідь на задоволення та приємні відчуття і викликає у нас почуття насолоди. На жаль, просте введення додаткового кортизолу та дофаміну не вирішує проблему Синдрому Хронічної Втоми. Так що порушення в центральній нервовій системі при синдромі хронічної втоми носять більш складний характер. Інфекції За статистикою близько 80% людей, які страждають на синдром Хронічної Втоми, незадовго до цього перенесли респіраторні вірусні інфекції. При цьому всі дослідження показали, що сам собою Синдром Хронічної Втоми НЕ викликаний будь-яким вірусом або іншим збудником і НЕ є наслідком перенесеної інфекції якогось одного конкретного збудника. Тому на сьогодні більшість дослідників вважають, що зв’язок між Синдромом Хронічної Втоми та інфекції перебуває у галузі порушень функцій імунної системи, які провокує інфекція. Так, у частини людей інфекція може провокувати гіперактивацію імунної системи, а у частини, навпаки, занадто слабкий імунітет не може повністю придушити розмноження збудника, що створює ефект «хронічної інфекції». Найчастіше Синдром Хронічної Втоми пов’язують із такими збудниками, як вірус Епштейна-Барра, герпесу, бактерії, що викликає хворобу Лайма та грибкової інфекції Кандида (типової для молочниці та інфекцій шкіри). Порушення функцій імунної системи У дослідженнях у людей, які страждають на Синдром Хронічної Втоми, були виявлені численні порушення в роботі імунної системи. Деякі з цих порушень пов’язані з гіперреактивністю імунної системи, і деякі, навпаки, з ослабленням функцій імунітету. Дуже часто Синдром Хронічної Втоми поєднується з алергією. НЕ всі люди, які страждають на алергію, страждають також і від Синдрому Хронічної Втоми. Але у 80% людей із Синдромом Хронічної Втоми є також алергія на різні речовини. На тлі розвитку алергічних реакцій виділяється велика кількість факторів запалення – цитокінів, які викликають біль у суглобах та м’язах, у спині, почуття лихоманки, і звичайно втому з порушеннями утворення та активності нейромедіаторів нервової системи. Тому на цьому фоні також розвиваються депресії, тривожність та порушення сну. Деякі фахівці вважають, що комбінація таких патологічних факторів, як алергії, стресу, інфекції, порушення обміну речовин, разом призводить до порушення синтезу та зниження рівня молекул енергії – Аденозин Трифосфату (АТФ) – головного джерела енергії в організмі. Деякі дослідження показують поліпшення Симптомів Синдрому Хронічної втоми після застосування деяких речовин, які стимулюють синтез АТФ. Також багато людей з Синдромом Хронічної Втоми страждають на аутоімунні захворювання, такі, як вовчак і ревматоїдний артрит. При цьому аналізи крові показують у таких людей підвищений вміст так званих Т-кілерів, лімфоцитів набутого імунітету, які відповідають за знищення мікробів та злоякісних клітин власного організму. При аутоімунних захворюваннях імунні клітини починають атакувати і нормальні клітини власних тканин та органів. На цьому фоні спостерігається також зниження так званих Т-регуляторних клітин (супресори), які відповідають за регулювання активності імунної системи, а також зниження кількості природіх кілерів, які в першій лінії знищують мікробів та заражені клітини при інфекції. Таке порушення балансу призводить до гіперактивації імунної системи та постійної втоми з одного боку, та підвищеної чутливості до вірусних та бактеріальних інфекцій з іншого боку.