БІЛЬ У СУГЛОБАХ, ЯКІ ПРИЧИНИ ТА СПОСОБИ ТЕРАПІЇ?

Що таке остеоартроз і чим відрізняються остеоартроз та ревматоїдний артрит?

АРТРОЗИ – це захворювання суглобів, від грецького слова, яке означає буквально «суглоб». Є безліч різних типів артрозів, але найпоширенішими є дегенеративний артроз – остеоартроз (при якому руйнуються тканини суглоба при травмі або вікових змінах) та запальний артроз – ревматоїдний артрит (при якому первинною причиною є запалення в мембрані синовіальної сумки через аутоімунну реакцію, при якої клітини імунної системи атакують клітини власного організму). І при остеоартрозі і при ревматоїдному артриті зрештою з’являються біль, запалення, і втрата рухливості в суглобі, які вимагають застосування протизапальних та знеболюючих медикаментів та на пізніх стадіях – хірургічне лікування із заміною суглоба на штучний. Але природа, причини, перебіг у остеоартрозу і ревматоїдного артриту зовсім різні. ОСТЕОАРТРОЗ (від грецьких слів «кістка» та «суглоб») – захворювання суглобів, що супроводжується руйнуванням хрящової тканини суглоба, болем, вторинним запаленням суглобової сумки та втратою рухливості суглоба. Наш скелет, наші кістки, наші м’язи дають нам можливість підтримувати наше тіло в просторі, рухатися і активно пересуватися в потрібному для нас напрямку. Гнучкість та рухливість нашого тіла визначається нашими суглобами – структурами нашого організму, які поєднують наші кістки. Суглоби можуть бути нерухомими, як наприклад, у місці з’єднання кісток черепа, напіврухливими, як, наприклад, у місцях з’єднання ребер з грудиною, або рухомими, як, наприклад, колінний суглоб. Наші рухливі суглоби мають унікальну структуру, яка дозволяє витримувати колосальні навантаження тиску та тертя. Структура ця і унікальна, і дуже вразлива, як і будь-який механізм з рухомими частинами.

Кістки суглоба покриті не тільки окістям, а й спеціальними «буферами» — хрящовою тканиною, яка складається з клітин хряща – хондроцитів, занурених у матрикс, основу, що складається з волокнистих білкових сполук: колагену, до якого кріпляться відгалуження ще більш короткі волокна глікозаміногліканів. І хондроцити і волокнистий білковий матрикс роблять поверхню хряща гладкою і слизькою, захищаючи кістки суглоба від тиску і тертя. Це дуже важлива функція, так як у окістя є рецептори болю, які у разі пошкодження суглоба або у разі запалення або інфекції сигналізують про порушення. Але як у будь-якому рухомому механізмі з функцією амортизатора, суглобу ще потрібно мастило. Роль мастила виконує внутрішньосуглобова рідина, або синовіальна рідина, яка знижує тертя кісток суглоба (покритих хрящем) за рахунок вмісту волокнистих білкових сполук – колагену, гіалуронової кислоти та глікозаміногліканів. Суглоб та суглобова рідина знаходяться всередині суглобової сумки або капсули, що складається з 2-х мембран – внутрішньої синовіальної мембрани, клітини якої і виробляють синовіальну суглобову рідину, та зовнішньої фіброзної мембрани (з фіброзної сполучної тканини). Звичайно, для надійної роботи та захисту суглоба цього ще недостатньо. У кожному суглобі для забезпечення правильного становища та руху кісток суглоба до них кріпляться безліч сухожильних зв’язок. У кожному суглобі є свій набір зв’язок, різних за кількістю та призначенням. Для забезпечення клітин суглоба поживними речовинами, киснем, глюкозою та видалення продуктів життєдіяльності клітин, «відходів», суглоб пронизаний безліччю кровоносних судин. З цих судин у суглоб проникають також клітини імунної системи та сигнальні молекули імунної системи. Для регулювання функцій суглоба у ньому присутні нерви периферичної нервової системи. Як і будь-який механізм з рухомими частинами наші суглоби постійно вимагають «ремонту» та оновлення. У нормі відбувається постійне оновлення клітин хряща – хондроцитів та компонентів матриксу хряща. Клітини імунної системи та спеціальні ферменти розщеплюють пошкоджені елементи хряща та померлі клітини. Простагландини (простагландин Е2) у відповідь на пошкодження суглоба стимулюють виділення спеціальних ферментів, які підвищують ріст хрящової та кісткової тканини та синтез колагену та глікозаміногліканів. Поки ми молоді та здорові, наш організм успішно підтримує баланс між руйнуванням та відновленням тканин та хімічних компонентів суглоба. Але з віком, після травм суглобів, після важкого фізичного навантаження або на тлі хронічного прийому деяких ліків (нестероїдні протизапальні – диклофенак, ібупрофен, німесулід, кетопрофен тощо; гормонів – дексаметазон) баланс порушується і в суглобі починають переважати реакції руйнування тканин та компонентів хряща.

В результаті починає розвиватися деформація суглоба. Спочатку утворюються місця дегенерації у хрящовій тканині. Потім внаслідок руйнування хряща стає помітним (при рентгені) зменшення відстані між кістками у суглобі – міжсуглобовий простір. Далі зміни починають відбуватися у кістковій тканині, що прилягає до суглоба – утворюються кісткові шипи, або шпори – остеофіти, а всередині кісток утворюються цисти – порожнини, заповнені рідиною. В результаті змін починається імунна реакція та розвивається запалення в області суглобової сумки.

Найчастіше остеоартрозом уражаються суглоби коліна та тазостегнові суглоби, суглоби в шийному відділі хребта, а також суглоби руки – пальців (міжфалангові) та зап’ястя.

Факторами, які можуть сприяти розвитку остеоартрозу є:

вік (після 50 особливо у жінок),
надмірна вага, особливо на тлі діабету другого типу, коли навантаження ваги на суглоби супроводжується ще й порушенням обміну речовин з утворенням великої кількості хімічно агресивних вільних радикалів, що руйнують хрящову тканину, кровоносні судини суглоба та нервові волокна суглоба,
травми суглобів, особливо з пошкодженням кісткової та хрящової тканини суглобів, зв’язок, суглобової сумки, що супроводжується гострою запальною реакцією,
хронічні фізичні навантаження при активному занятті спортом, фізичною роботою, у тому числі типовою для багатьох професій, у яких працівники повинні виконувати однакові фізичні маніпуляції протягом тривалого часу та з високою інтенсивністю.

У повсякденному житті остеоартроз проявляється без прямої залежності від ступеня ушкодження та дегенеративних змін у суглобі. Так, наприклад, у деяких біль та обмеження рухливості суглоба виявляються дуже рано, ще до того, як зміни у хрящовій та кістковій тканині виявляються на рентгенівському знімку. У деяких навпаки біль і порушення рухливості з’являються дуже пізно вже після того, як помітні зміни в суглобі проявилися. Основними ознаками остеоартрозу є звичайно БІЛЬ, який вщухає або зменшується у стані спокою, наприклад, вранці, після сну, і посилюється до вечора, після фізичного навантаження на суглоб. Біль може посилюватися залежно від погоди, при похолоданні та збільшенні вологості. Біль може виявлятися при натисканні (пальпації) у ділянці суглоба. При згинанні ураженого суглоба часто виникає характерний хрускіт. М’язи в області суглоба, ураженого остеоартрозом, через обмеження рухливості болем та запалення втрачають силу та обсяг. На пізніх стадіях остеоартрозу через деформацію та запалення в області суглоба утворюється набряк. У разі розвитку остеоартрозу в суглобах пальців часто розвиваються характерні деформації у вигляді «вузлів» зі зміщенням у положенні фаланг пальців.

Запалення в суглобі на пізніх стадіях остеоартрозу починається, як і всі запальні реакції в організмі:

з кровоносних судин у суглобову капсулу проникають клітини імунної системи – макрофаги
макрофаги починають виділяти фактори запалення – інтерлейкіни 1 та 6, фактор некрозу пухлини
під впливом факторів запалення збільшується проникність кровоносних судин та у суглобову капсулу проникають інші клітини імунної системи, включаючи нейтрофіли
нейтрофіли та клітини синовіальної мембрани під впливом факторів запалення посилено синтезують ферменти, які руйнують клітини хряща та білкові молекули матриксу хряща та синовіальної рідини
фактори запалення порушують оновлення (регенерацію) кісткової тканини, внаслідок чого утворюються кісткові шипи (остеофіти) та порожнини в ділянці під шаром хряща.
під дією ферментів руйнуються тканини суглоба і починають синтезуватися фактори запалення, які можуть впливати на рецептори болю: простагландин Е2 та брадикінін

На сьогоднішній день медицина ще не володіє методами лікування остеоартрозу. Усі існуючі методи терапії спрямовані на уповільнення розвитку остеоартрозу, збереження рухливості суглоба та контролю симптомів остеоартрозу – насамперед болю. У терапії остеоартрозу дуже важливу роль відіграє немедикаментозна терапія. Дуже добрий результат дає зниження ваги та зменшення навантаження на суглоби. Ефективними є вправи та процедури у рамках програми фізіотерапії. Масаж допомагає відновити кровообіг та стимулювати м’язовий тонус. Дуже корисними є фізичні вправи у вигляді спеціальної гімнастики, піших прогулянок у комфортному темпі та плавання. Це дозволяє підвищити тонус і силу м’язів у ділянці суглоба та покращити його рухливість. При загостренні остеоартрозу навантаження на суглоб, може бути, зменшена за рахунок використання спеціальних ортопедичних конструкцій та пристроїв. Для знеболювання при остеоартрозі насамперед рекомендований парацетамол, що має другу назву – ацетамінофен, який не має протизапальної дії, але й не викликає виразку шлунка та не провокує серцево-судинних захворювань та порушення функцій нирок. При цьому парацетамол має серйозні побічні ефекти, пов’язані з токсичною дією на печінку (дивись розділ «ЯКІ Є МОЖЛИВОСТІ КОНТРОЛЮ БОЛЮ І ЗАПАЛЕННЯ?», «ЯК ПРИГНІЧУЄ БІЛЬ ПАРАЦЕТАМОЛ І ЧОМУ ПАРАЦЕТАМОЛ НЕ ВИКЛИКАЄ ВИРАЗКИ ТА ТРОМБИ, АЛЕ УШКОДЖУЄ ПЕЧІНКУ?»). У комбінації з парацетамолом доцільно застосовувати також нестероїдні протизапальні засоби, наприклад, диклофенак, ібупрофен, кетопрофен, але не у вигляді таблеток і капсул, а у формі мазей, кремів і гелів. Всі нестероїдні протизапальні мають серйозні побічні ефекти при тривалому застосуванні і тому вони рекомендовані спочатку для локального застосування через шкіру у місці, де виникає відчуття болю (дивись розділ «ЯКІ Є МОЖЛИВОСТІ КОНТРОЛЮ БОЛЮ І ЗАПАЛЕННЯ?», «ЧОМУ СТЕРОЇДНІ ТА НЕСТЕРОЇДНІ ПРОТИЗАПАЛЬНІ ЗАСОБИ МОЖУТЬ ПОСИЛЮВАТИ БІЛЬ, ЗАПАЛЕННЯ, УПОВІЛЬНЮВАТИ ЗАГОЄННЯ ТА ЗМЕНШУВАТИ РУХЛИВІСТЬ?»). Як доповнення або у якості альтернативи зовнішнім формам нестероїдних протизапальних засобів можна застосовувати зовнішні форми розігрівальних засобів, що містять речовину капсаїцин – компонент гострих сортів перцю. У безпечному дозуванні капсаїцин викликає почуття тепла, підвищує локальний кровообіг у ділянці суглоба, та блокує вивільнення з рецептора болю речовини Р, блокуючи таким чином виникнення сигналу болю, що надходить до головного мозку (дивись розділ «ЯК ЗВ’ЯЗАНІ БІЛЬ І ЗАПАЛЕННЯ? ЯК КОНТРОЛЮВАТИ БІЛЬ І ЗАПАЛЕННЯ?», «Чому мазі з екстрактом перцю або бджолиною отрутою іноді допомагають зменшити біль?»). Крім того, останнім часом із результатів клінічних досліджень на тваринах і на людях з хронічними запальними захворюваннями надходить все більше даних про ефективність так званих «хвороба-модифікуючих» засобів природного походження. Тому багато професійних об’єднань фахівців включають у свої рекомендації та стандарти терапії такі протизапальні засоби натурального походження, як хондроїтин, глюкозамін, неомилювані залишки олій авокадо та сої та діацереїн (дивись розділ «ЯКІ Є МОЖЛИВОСТІ КОНТРОЛЮ БОЛЮ І ЗАПАЛЕННЯ?», «ЩО ТАКЕ НЕОМИЛЮВАНІ ЗАЛИШКИ ОЛІЙ АВОКАДО ТА СОЇ І ЯК ВОНИ ДОПОМАГАЮТЬ ПРИ БОЛЮ ТА ЗАПАЛЕННІ?», «ЩО ТАКЕ ДІАЦЕРЕЇН І ЯК ВІН ДОПОМАГАЄ ПРИ БОЛЮ ТА ЗАПАЛЕННІ?», «ЯК ГЛЮКОЗАМІН ТА ХОНДРОЇТИН ДОПОМАГАЮТЬ ЗБЕРЕГТИ СУГЛОБ?»). Так як парацетамол не пригнічує запалення і здатний зменшувати біль у безпечному дозуванні лише певною мірою, то при розвитку остеоартрозу стає необхідним системне використання нестероїдних протизапальних у вигляді таблеток, капсул, розчинів, супозиторіїв та ін’єкцій. Найчастіше лікарі рекомендують диклофенак, ібупрофен, напроксен. Застосування нестероїдних протизапальних при хронічних захворюваннях суглобів має дуже суперечливий характер. З одного боку нестероїдні протизапальні засоби дійсно пригнічують біль та запалення (останнє на відміну від парацетамолу-ацетамінофену), з іншого боку всі нестероїдні протизапальні засоби не лише викликають виразкові захворювання у системі травлення та порушення у серцево-судинній системі, але, що важливо, нестероїдні протизапальні стимулюють подальшу руйнацію хрящової тканини суглоба та блокують відновлення (регенерацію) тканин суглоба, стимулюючи подальший розвиток остеоартрозу та зменшення рухливості (дивись розділ «ЯКІ Є МОЖЛИВОСТІ КОНТРОЛЮ БОЛЮ І ЗАПАЛЕННЯ?», «ЧОМУ СТЕРОЇДНІ ТА НЕСТЕРОЇДНІ ПРОТИЗАПАЛЬНІ ЗАСОБИ МОЖУТЬ ПОСИЛЮВАТИ БІЛЬ, ЗАПАЛЕННЯ, УПОВІЛЬНЮВАТИ ЗАГОЄННЯ ТА ЗМЕНШУВАТИ РУХЛИВІСТЬ?»). У разі дуже інтенсивного болю при остеоартрозі лікар може призначити сильні знеболювальні з класу опіоїдних наркотичних засобів – морфій, фентаніл, кодеїн, оксикодон, та метадон, або канабіоїди. Але незважаючи на високий рівень ефективності опіоїдних та канабіоїдних знеболювальних на початку вони не підходять для довгострокового використання через розвиток звикання, необхідність постійного підвищення дози, тяжкий синдром відміни та серйозних побічних ефектів на центр дихання, систему травлення та серцево-судинну систему (дивися розділ «ЯК ОРГАНІЗМ САМ ЗМЕНШУЄ ІНТЕНСИВНІСТЬ БОЛЮ?»). Для покращення рухливості суглоба та усунення сильних болів дуже часто застосовуються внутрішньосуглобові ін’єкції гормональних препаратів та гіалуронової кислоти. Гормональні препарати при внутрішньовенному введенні суглоба пригнічують запалення, а гіалуронова кислота – виконує роль «мастила» зменшуючи ступінь тертя та пошкодження хрящової та кісткової тканини в суглобі. При цьому гіалуронова кислота є фізіологічно природним компонентом, який у нормі присутній у суглобовій рідині та виконує там функцію «мастила». За максимального ступеня пошкодження суглоба при остеопорозі необхідна хірургічна операція із заміни суглоба, ураженого захворюванням, на штучний.

РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ відноситься до аутоімунних захворювань, при якому клітини імунної системи – лімфоцити замість того, щоб активно атакувати та руйнувати бактерії, гриби, віруси, починають атакувати власні здорові клітини. Це системне хронічне запальне захворювання, яке найбільше вражає суглоби.

Ревматоїдний Артрит розвивається через 3 фази:

фаза 1 – це початку запалення, спровокованого як спадковими, генетичними факторами, так і зовнішніми, такими як інфекція, травма і навіть куріння
фаза активації, при якій через активацію модифікованих Т-клітин, проникають у суглоб і синтезують про-запальні фактори — інтерферони та інтерлейкіни, які в свою чергу залучають у суглобовий простір макрофаги, що виділяють такі потужні фактори запалення, як фактор некрозу пухлини та інтерлейкіни 1 та 6
хронічна запальна фаза відбувається з пошкодженням тканин суглоба: внаслідок дії цитокінів, інтерлейкінів 1 та 6 (Il-1, 6), фактору некрозу пухлини-альфа (TNF) відбувається некероване розростання (проліферація) клітин синовіальної мембрани суглобової сумки, які виділяють ферменти – протеази, які у свою чергу руйнують хрящ суглоба та стимулюють руйнування кісткової тканини, що в кінцевому підсумку призводить до скорочення запаленої стінки суглобової сумки та до зрощення кісток суглоба (анкілоз) та повної втрати рухливості суглоба

Основні відмінності між остеоартрозом та ревматоїдним артритом представлені в наступній таблиці:

Терапія ревматоїдного артриту багато в чому схожа на терапію остеоартрозу. Але враховуючи, що ревматоїдний артрит – це споконвічне запальне захворювання з атиповою реакцією імунної системи при терапії ревматоїдного артриту більш активно використовуються засоби, що пригнічують активність імунної системи аж до гормонів (дексаметазон, преднізолон) і навіть імунодепресанти (циклоспорін). Останнім часом з’явилися біологічні імунодепресанти, спрямовані на блокування певних ланок імунної системи – адалімумаб (аналог імуноглобуліну IgG1, блокує фактор запалення фактор некрозу пухлини), тоцилізумаб (аналог імуноглобуліну IgG1, блокує фактор запалення та інтерлейкін 6), анакінра (селективний блокатор фактору запалення – інтерлейкіну 1).

У розділі «ЯК ОРГАНІЗМ САМ ЗМЕНШУЄ ІНТЕНСИВНІСТЬ БОЛЮ?» показано, як діють наркотичні знеболювальні (анальгетики) опіоїдного ряду. Опіоїди, зв’язуючись з опіоїдними рецепторами на нейронах, регулюють активність нейронів спинного мозку і таким чином блокують передачу сигналу від рецептора болю в головний мозок. У розділі також описані побічні ефекти і механізм розвитку залежності від опіоїдних анальгетиків (морфій, фентаніл, кодеїн, оксикодон, і метадон), які обмежують їх застосування тільки для короткострокового усунення болю високої інтенсивності або болю, який не контролюється іншими засобами. Однак у разі хронічного запалення, яке триває та викликає почуття болю протягом тривалого часу, найчастіше використовуються гормональні та негормональні протизапальні засоби (НПЗЗ), а також вітамін-подібні речовини, які посилюють їхню дію. У розділі «ЯК ПОВ’ЯЗАНІ БІЛЬ ТА ЗАПАЛЕННЯ? ЯК КОНТРОЛЮВАТИ БІЛЬ ТА ЗАПАЛЕННЯ?», «ЯКІ Є МОЖЛИВОСТІ КОНТРОЛЮ БОЛЮ ТА ЗАПАЛЕННЯ?» показано, що больові рецептори впливають як механічне вплив, хімічні речовини і температура, а й простагландини – органічні речовини, які у великій кількості утворюються при хронічному запаленні. Тому основний механізм дії стероїдних, нестероїдних протизапальних засобів та парацетамолу (ацетамінофену) – це блокада утворення простагландинів. Крім цього, відносно недавно було встановлено, що деякі органічні сполуки – неомилювані сполуки екстракту авокадо та сої, а також діацерин, здатні контролювати розвиток запалення та болю за рахунок блокади таких основних факторів запалення, таких як інтерлейкін 1, інтерлейкін 6 та фактор розвитку пухлини (дивись розділ «ЩО ТАКЕ ЗАПАЛЕННЯ? ЗАПАЛЕННЯ – ЦЕ ПОГАНО, ЧИ ДОБРЕ?», «ЯК ПОВ’ЯЗАНІ БІЛЬ ТА ЗАПАЛЕННЯ? ЯК КОНТРОЛЮВАТИ БІЛЬ ТА ЗАПАЛЕННЯ?»).

Читайте також

Відчуйте результат

Зменшення нападів БОЛЮ та рівня ЗАПАЛЕННЯ в суглобах при травмах або захворюваннях суглобів – артрозах;
Підтримка природних процесів ВІДНОВЛЕННЯ ХРЯЩОВОЇ ТКАНИНИ суглобів на фоні запалення або травми;
Поліпшення РУХЛИВОСТІ та РОБОТОЗДАТНОСТІ за рахунок природного придушення процесу руйнування хрящової тканини суглобів;
СВОБОДА РУХУ, ДОЗВІЛЛЯ та СПІЛКУВАННЯ з тими, хто дорогий.

Залишіть заявку на покупку Ревмолитин прямо зараз