Як наш організм захищається від вірусів та бактерій?

Імунна система – це найголовніший і основний захист нашого організму від небезпечних вірусів, бактерій та пов’язаних із ними хвороб. Імунна система включає безліч систем, органів, клітин і білкових молекул. З одного боку, ми страждаємо, якщо наша імунна система стає слабкою, тому що ми стаємо більш чутливими до вірусних, бактеріальних, грибкових та інших інфекцій. З іншого боку, потужна та некерована реакція імунної системи викликає алергії, аутоімунні захворювання, наприклад, ревматоїдний артрит, або порушення функції легень, як це відбувається при інфекції COVID19. У цьому розділі можна ознайомитися з тим, як імунна система влаштована на макро- та мікрорівні, і як імунна система захищає організм від зовнішніх інфекцій, наслідків пошкоджень та внутрішніх порушень у роботі певних тканин та клітин.

Як виглядає імунна система загалом на «макро-рівні»? Імунна система веде «військові дії» з багатьма супротивниками: вірусами, бактеріями, токсинами, злоякісними раковими клітинами. Для цього наша імунна система включає 3 основні рівні захисту, 3 рівні оборони: бар’єрний імунітет, вроджений імунітет та набутий імунітет. Кожен із цих рівнів імунної системи має свою структуру та механізм дії. Якщо ворог, в особі вірусу, або бактерії, наприклад, прориває одну лінію оборони, то наш організм включає наступний рівень захисту імунної системи.

БАР’ЄРНИЙ ІМУНІТЕТ є першою лінією захисту від зовнішніх інфекцій і токсинів, головним елементом якої є шкіра. Мало хто знає, що шкіра – це найбільший орган людського тіла. У середньому 1.83 квадратні метри. Шкіра в імунній системі є основним органом для захисту від зовнішніх загроз у вигляді вірусів, бактерій, грибків, паразитів та токсинів. При цьому шкіра захищає нас, не тільки фізично, не пропускаючи всередину тіла небезпечні патогенні організми та речовини. Крім цього, шкіра також має здатність інактивувати інфекції за допомогою спеціальних активних речовин – хімічно та за допомогою спеціальних клітин – біологічно. У шкірі постійно присутні імунні клітини як вродженого, так і набутого імунітету.

На поверхні шкіри клітини шкіри виробляють і виділяють білкові речовини, які мають протимікробну дію проти вірусів, бактерій та інших патогенів. Усередині шкіри знаходяться власні імунні клітини, завдання яких відстежувати, визначати, інактивувати або знищувати патогени та інформувати імунні клітини по всьому організму про їхнє вторгнення. Шкіра, таким чином, має власний автономний імунний захист першої лінії. Постійне відшаровування клітин шкіри на поверхні також дозволяє видаляти небезпечні мікроби та речовини та зменшує ризик їх потрапляння всередину організму.

Крім шкіри бар’єрна система включає й інші важливі елементи:

епітелій слизової легень, які захищає від респіраторних інфекцій вірусами та бактеріями з повітря
епітелій слизової шлунка, які захищає від інфекцій вірусами та бактеріями з їжі та води
епітелій слизової оболонки нирок, сечового міхура та сечоводу, які захищають від інфекцій вірусами та бактеріями, що потрапляють до сечостатевої системи.
епітелій слизової носової порожнини, глотки та вуха, які захищає від інфекцій вірусами та бактеріями з повітря

Так, наприклад, поверхня легенів покрита епітеліальними клітинами з віями, які своїм рухом постійно видаляють із легень сторонні частки, віруси та бактерії, які потрапляють туди з повітрям. Крім цього, захист забезпечує і слиз, який виробляють клітини епітелію легенів і містить білкові активні речовини, здатні хімічно знищити віруси і бактерії, що потрапили в легені під час дихання. У шлунку клітини поверхневого шару епітелію виробляють соляну кислоту, яка є смертельною для більшості вірусів та бактерій. Крім цього, клітини епітелію шлунка та імунні клітини виробляють фермент лізоцим – який здатний “перетравлювати” стінки більшості патогенних бактерій. Крім шлунка, лізоцим у великій кількості міститься у слізній рідині, слині та у материнському молоці. Ну і що відбувається, коли патогенних бактерій або токсинів дуже багато і частини їх все-таки вдається проникнути всередину організму? Тоді вступає в дію друга лінія оборони – ВРОДЖЕНА або ПРИРОДЖЕНА ІМУННА СИСТЕМА.Термін «вроджений імунітет» або «природжений імунітет» передбачає, що це імунний захист, який існує і який ми маємо з самого моменту народження. Звичайно, бар’єрний імунітет теж уроджений, але функціонує бар’єрний імунітет особливим чином і тому представлений окремо. Вроджений . природжений імунітет є результатом еволюційного розвитку захисту від патогенних мікробів і токсинів і НЕ є специфічним, тобто. вроджений імунітет реагує попри всіх видів інфекцій однаково, з однаковим механізмом дії. Вроджений імунітет складається з групи клітин імунної системи та так званої «системи комплементу» – групи захисних білків, які постійно присутні у плазмі крові.

Клітини вродженого імунітету включають 8 типів:

нейтрофіли
гладкі клітини/ мастоцити
базофіли
дендроїдні клітини
еозинофіли
моноцити
макрофаги та
натуральні або природні кілери (лімфоцити: які також відносяться і до клітин набутого імунітету)

Походження клітин вродженого імунітету, а також історія виникнення їх назв докладно описані у розділі «ГАЛЕРЕЯ НАШИХ ЗАХИСНИКІВ – ЯКІ КЛІТИНИ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ НАШ ЗАХИСТ ТА ІМУНІТЕТ?». Всі клітини (крім натуральних або природніх кілерів) вродженого імунітету мають одну загальну назву – “лейкоцити” від грецького “ЛЕЙКОС” – білий і “ЦИТОС” клітина.

НЕЙТРОФІЛИ – найчисленніші клітини імунної системи. Вони становлять більше половини всіх клітин імунної системи (60-70%), і є групою клітин вродженого імунітету. Нейтрофіли відіграють значну роль у імунній функції захисту від вірусів та бактерій, який називається «фагоцитоз», від грецького «ФАГОС» – «їсти, пожирати» та «ЦИТОС» – клітина. Фагоцитоз – це процес, при якому клітини імунної системи захоплюють, поглинають всередину і перетравлюють інші клітини (віруси, бактерії), а також різного роду частинки і субстанції (частини померлих клітин). Нейтрофіли містять у своїх гранулах значну кількість ферментів, здатних «перетравити» поглинені клітини та частинки. Нейтрофіли циркулюють у крові та здатні проникати у найдрібніші капіляри глибоко у тканинах, куди інші клітини імунної системи потрапити не можуть. Нейтрофіли дуже мобільні, але період їх існування відносно короткий. Нейтрофіли, як правило, стають найпершими клітинами імунної системи, які відповідають на інфекцію або запальну реакцію. Швидка реакція нейтрофілів на патогени обумовлена їх здатністю сприймати хімічні сигнали від самих патогенів та інших клітин організму. Нейтрофіли містять ядра, які формою мають кілька «пелюстків». Таких часток ядра може бути 3, 4 або 5. Крім того, кожен нейтрофіл містить 250-300 гранул з численними ферментами, які здатні розщеплювати різні речовини і клітини. Крім цього, нейтрофіли містять у своїх гранулах фактори запалення – цитокіни, які сигналізують іншим клітинам імунної системи про небезпеку інфекції та активують їх.

ЕОЗИНОФІЛИ – як і нейтрофіли мають усередині ядро, яке поділяється на кілька «пелюсток», але зазвичай цих пелюсток 2, і вони виглядають під мікроскопом, як «окуляри». Також, як у нейтрофілів, всередині еозинофілів є багато гранул, які містять широкий набір руйнівних ферментів («хімічна зброя» проти мікробів) та факторів запалення. Частка еозинофілів в організмі набагато менша, ніж нейтрофілів. Еозинофіли становлять лише 1-3% клітин імунної системи, але їхня роль дуже важлива. Еозинофіли – головний інструмент імунної системи у захисті від багатоклітинних паразитів (таких як глисти), і звичайно від багатьох видів бактерій та вірусів. Також еозинофіли містять ферменти, які є токсичними для клітин організму. Тому еозинофіли відчувають у знищенні злоякісних клітин та мертвих клітин нашого тіла. З цієї причини еозинофіли (разом з гладкими клітинами та базофілами) відіграють важливу роль у розвитку алергії, астми та алергічних ринітів. Ці захворювання виявляються, коли еозинофіли починають безконтрольно атакувати клітини епітелію слизових оболонок у дихальній та інших системах. БАЗОФІЛИ – найрідкісніші клітини вродженої імунної системи та становлять лише 0.5-1% імунних клітин. Натомість базофіли є найбільшими за розміром і виконують вкрай важливу роль – захищають організм від паразитів (наприклад, глистів), а також відіграють важливу роль у протидії утворенню тромбів у крові, тому що містять природний антикоагулянт (речовина: яка запобігає згортанню крові) – гепарин . Крім цього, базофіли стримають нейромедіатори гістамін та серотонін. Тому (разом з еозинофілами та гладкими клітинами) базофіли відіграють важливу роль у розвитку алергічних реакцій та астми. ГЛАДКІ КЛІТИНИ або МАСТОЦИТИ – клітини імунної системи, які у великій кількості знаходяться у слизовій мембрані дихальної та травної системи, а також у головному мозку. Гладкі клітини відіграють ключову роль у загоєнні отриманих ран та захисту від мікробів. Гладкі клітини, також, як і еозинофіли, містять у своїх гранулах крім руйнівних ферментів ще нейромедіатори гістамін і гепарин. Тому гладкі клітини беруть участь у розвитку алергічних реакцій, і регулюють згортання крові. На поверхні гладких клітин є рецептори, з якими можуть зв’язуватися антитіла (імуноглобулін Е), специфічні до певних мікробів або речовин. За рахунок цього гладкі клітини відіграють ключову роль у розвитку алергічних реакцій на певні речовини. Коли алерген (речовина з цитрусових, арахісу, молока, пилу і т.п.) потрапляє в організм, він зв’язується з антитілом (імуноглобулін Е) на поверхні гладких клітин. Через рецептор гладкі клітини активуються і починають вивільняти гістамін і гепарин, фактори запалення та руйнівні ферменти. Це активує інші клітини імунної системи та запускає реакцію запалення. У нормі це нормальна реакція на ушкодження, інфекцію чи інтоксикацію. При порушеннях у роботі імунної системи гістамін вивільняється у дуже великих кількостях та викликає алергію. За рахунок наявності рецепторів до антитіл (імуноглобулін Е) специфічних до певних речовин і мікробів, гладкі клітини є звязуючую ланкою між вродженим та набутим імунітетом. МАКРОФАГИ та МОНОЦІТИ – містять одиночне ядро без «пелюсток». На поверхні макрофагів знаходяться спеціальні рецептори, які можуть зв’язуватися з вірусами, бактеріями та органічними речовинами, що їх нагадують (приклад – компонент стінки пекарських дріжджів полісахарид бета глюкан). Після зв’язування з рецептором макрофаг поглинає віруси або бактерії і розщеплює їх спеціальними речовинами – ферментами, з високою хімічною активністю окислення. Це явище називається “фагоцитоз” від грецького “ФАГОС” – “їсти, пожирати”. Поглинання та розщеплення патогенів супроводжується виділенням великої кількості про-запальних факторів (цитокінів), які активують та залучають інші клітини імунної системи у вогнище запалення. Моноцити – це клітини імунної системи, які можуть перетворюватися (диференціюватися) на макрофаги та дендритні клітини.

ДЕНДРИТНІ КЛІТИНИ – присутні у тканинах, які контактують із зовнішнім середовищем – шкірі, слизової оболонки дихальної системи, носоглотки, кишечника та шлунка. Дендритні клітини здатні зв’язуватися та нести на своїй поверхні антигени – речовини, що містять віруси, бактерії та інші патогени. Після прикріплення антигену до поверхні дендритна клітина активується, рухається в лімфатичну систему і в лімфатичних вузлах активують клітини специфічної імунної системи – Т-кілери представляючи їм антиген. Після цього активовані Т-кілери за “хімічним слідом антигену” знаходять патоген і знищують його. Крім цього, дендритні клітини виробляють інтерферони – органічні сполуки, які відіграють ключову роль у захисті від вірусів та злоякісних утворень. Інтерферони мітять клітини, уражені вірусом, або злоякісні клітини та допомагають клітинам імунної системи виявити та знищити їх. НАТУРАЛЬНІ КІЛЕРИ або ПРИРОДНІ КІЛЕРИ – називаються «натуральними вбивцями» тому, що знищують не мікроби, а власні дефективні клітини організму. Дефективними клітинами є клітини пухлин, клітини, заражені вірусами та пошкоджені клітини. Для захисту від вірусів, бактерій та інших патогенів, наш імунітет використовує ще один інструмент, який називають «СИСТЕМА КОМПЛЕМЕНТА». Система комплементу (доповнення) включає близько 20 білкових ферментів, які здатні хімічно руйнувати патогени. Завдяки цим ферментам клітини імунної системи та антитіла здатні руйнувати та знищувати мікроби. Ферменти системи комплементу дозволяють виконувати свої захисні функції клітин та вродженого та набутого імунітету. Більшість ферментів системи комплементу синтезуються клітинами печінки (гепатоцитами). Тому здорова печінка дуже важливий фактор хорошого та ефективного імунітету. НАБУТИЙ ІМУНІТЕТ – відсутній у нас при народженні, але розвивається і формується протягом усього нашого життя на підставі нашого досвіду контакту з різними мікробами або токсинами. Якщо патоген зміг подолати бар’єрний імунітет та вроджений імунітет у боротьбу з ним вступає набутий імунітет. Основними елементами набутого імунітету є антитіла (речовини, що виробляються для виявлення та знищення патогенів) та спеціальні клітини імунної системи, що знаходяться у лімфі. Тільки 2-3% таких клітин присутні у крові. Тому ці клітини загалом називають лімфоцитами. Коли якийсь вірус або бактерія потрапляє всередину організму, перший раз відповідь вродженого імунітету буде нульовою або мінімальною. Вроджений імунітет ще не знає як і не вміє виявляти та знищувати такі патогени. Але після першого контакту наша імунна система запам’ятовує вірус або бактерію за хімічними ознаками. Тому при можливому повторному зараженні в майбутньому тим самим вірусом або бактерією імунна система швидко розпізнає та інактивує збудника інфекції. При цьому реакція на цей патоген буде не тільки швидкою, але й дуже інтенсивною з великою кількістю антитіл та клітин імунної системи, спрямованих на виявлення та знищення саме цього конкретного патогену.

НАБУТИЙ ІМУНІТЕТ включає В-лімфоцити і Т-лімфоцити. Походження клітин набутого імунітету, а також історія виникнення їх назв докладно описані у розділі «ГАЛЕРЕЯ НАШИХ ЗАХИСНИКІВ – ЯКІ КЛІТИНИ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ НАШ ЗАХИСТ ТА ІМУНІТЕТ?». Щоб захищатися від постійного потоку мікробів, які атакують наше тіло, організм виробляє дуже багато різних клітин набутого імунітету. Постійно в лімфатичній системі циркулює близько 2 трильйонів лімфоцитів, становлячи 40-60% клітин імунної системи загалом. В-лімфоцити працюють у так званому «гуморальному імунітеті», тобто. у відповіді імунної системи за рахунок хімічних молекул – антитіл та руйнівних ферментів. Т-лімфоцити працюють у «клітинній імунній відповіді».

Т-лімфоцити бувають 2-х видів: Т-хелпери (від англійського HELP – допомагати) та Т-кілери (від англійського KILL – вбивати). Т-хелпери допомагають виконувати свої функції Т-кілерам та іншим клітинам імунної системи. Після активації макрофагами та дендритними клітинами, Т-хелпери стимулюють утворення В-лімфоцитів, які виробляють антитіла проти певних типів патогенів та активують клітини, які здатні знищити патоген – Т-кілери та макрофаги. Т-хелпери активуються при хімічному контакті з антигенами – хімічними структурними елементами патогенів, які утворюють та виставляють на своїй мембрані клітини вродженого імунітету при їх знищенні (макрофаги, дендритні клітини). Т-кілери є токсичними для інших клітин організму і здатні знищувати злоякісні та пошкоджені клітини організму. В-лімфоцити також активують ще один підтип Т-клітин – «Т-лімфоцити пам’яті», які здатні зберігати інформацію про патоген протягом багатьох років для активації імунної системи у разі повторного зараження.

В-лімфоцити виробляють антитіла, спеціальні білкові молекули, які допомагають визначити патогени з їхнього антигену (хімічних структур мікроба). Звичайно, В-лімфоцити здатні виробляти антитіла, якщо в минулому організм вже мав контакт з патогеном, або якщо була проведена вакцинація, специфічна для цього збудника. Антитіла нагадують латинську літеру «Y» та мають спеціальні хімічні елементи, які здатні зв’язуватися з хімічними структурами – антигенами на поверхні конкретного виду вірусу, бактерії чи іншого патогену.

Самі собою антитіла, зв’язуючись з патогеном, що неспроможні самостійно вбити чи зруйнувати його. Але антитіла маркують патоген як ціль і активують інші клітини імунної системи (нейтрофіли, макрофаги) і руйнівні ферменти системи комплементу, які можуть це зробити.

У таблиці вище наводяться характеристики вродженого та набутого імунітету. Видно, що вроджений імунітет дуже давній. Вроджений, природній імунітет і з’явився у нас, у людей, дуже давно. Набутий імунітет розвинувся у нас відносно недавно внаслідок еволюції. Завдання набутого імунітету допомогти нам успішніше пристосується до життя у певних умовах, у певному середовищі, і протистояти певними патогенами, які є типовими для цього середовища. Тому ми схильні до захворювань при переїзді на нове місце та при контакті з новими вірусами та бактеріями, іноді досить небезпечними. Це наочно показує історія епідемії вірусу SARS2, який, виникнувши в Китаї, швидко поширився по всьому світу. Щоб знизити ризик інфекції та важкої форми перебігу захворювання, важливо зміцнювати свій імунітет за рахунок ведення здорового способу життя, своєчасної вакцинації, а також за рахунок застосування певних природних імуномодуляторів (наприклад полісахариду бета-глюкан, компонента стінки пекарських дріжджів, який за структурою нагадує бактерію та активує вроджений та набутий імунітет). Дивись статтю «ЯК МОЖНА ЗМІЦНИТИ ІМУНІТЕТ ТА ЗНИЗИТИ РИЗИК ІНФЕКЦІЇ?».

Відчуйте результат

Підвищення активності ВРОДЖЕНОГО та НАБУТОГО ІМУНІТЕТУ;
Зниження РИЗИКУ РЕСПІРАТОРНИХ ІНФЕКЦІЙ;
Зменшення ЧАСТОТИ, ТЯЖКОСТІ та ТРИВАЛОСТІ РАСПІРАТОРНИХ ІНФЕКЦІЙ;
Зменшення потреби в АНТИБІОТИКАХ та протизапальних засобах;
СВОБОДА ПРАЦЮВАТИ або ВІДПОЧИВАТИ за своїм бажанням без страху та похмурих думок.

Залишіть заявку на покупку Респиглюкан прямо зараз