ЩО ТАКЕ ПАМ'ЯТЬ ТА ЯК ВЛАШТОВАНА ПАМ'ЯТЬ?

ДОВГОТРИВАЛА ПАМ’ЯТЬ І ЩО ЦЕ ТАКЕ? Це пам’ять для фактів та подій, які потрібні нам завжди. За допомогою довготривалої пам’яті ми зберігаємо значні життєві спогади, свій перший поцілунок, день весілля та народження дитини. Чим більше ваги ми надаємо події або факту, тим більша ймовірність, що вона буде закодована у нашій пам’яті на довгий час. Довгострокова пам’ять зазвичай ділиться на два типи – декларативна (явна, explicit) пам’ять і НЕ декларативна (неявна, implicit) пам’ять. Явні спогади, також відомі як декларативні спогади, включають всі спогади, доступні у свідомості. Це тип довготривалої пам’яті, протилежний до неявної пам’яті. Спроба вивчити та запам’ятати тверді факти для іспиту вимагає цілеспрямованого та усвідомленого мислення. Явна пам’ять може бути розділена на епізодичну пам’ять (конкретні події) і семантичну пам’ять (знання про світ). Якщо Ви успішні у вікторинах та кросвордах та знаєте, наприклад, назви маловідомих стародавніх столиць, то у вас гарна семантична пам’ять. Цей тип пам’яті ми використовуємо у повсякденному житті, коли нам потрібно згадати значення слова, факти та якісь спільні знання. Коли ми згадуємо певні події з нашого минулого, це не буде той самий спогад, який можуть мати про цю саму подію наші друзі. Цей спогад є унікальним для нас. Епізодична пам’ять заснована на семантичній пам’яті. Прикладом може бути перший фільм, який ви коли-небудь бачили або ваше перше побачення. Неявні спогади це ті, які згадуються без зусилля свідомості. Як ви, якось почувши мелодію, можете згадати її без будь-яких зусиль з вашого боку? Неявна пам’ять несвідома та мимовільна за своєю природою. Цей тип пам’яті включає процедурну пам’ять, яка включає спогади про рух тіла і про те, як використовувати об’єкти в навколишньому середовищі. Як керувати машиною або користуватися комп’ютером – це приклади процедурних спогадів. Як тільки ми навчилися їздити на велосипеді, грати на піаніно або керувати автомобілем, наша процедурна пам’ять запам’ятовує ці вміння. Вони миттєво згадуються за необхідності для певних дій. За рахунок практики наші навички запам’ятовуються та стає автоматичними. Цікаво, що збереження довготривалих спогадів не схоже на зберігання інформації в книгах або комп’ютері – вони можуть змінюватися. Нейрони спочатку кодують спогади в корі та гіпокампі. Щоразу, коли пам’ять викликається, вона потім перекодується аналогічним, але не ідентичним набором нейронів. Доступ до пам’яті часто допомагає зробити їх сильнішим, але дослідження показали, що це перекодування може вплинути на те, як інформація запам’ятовується. Тонкі деталі можуть змінитися і деякі аспекти пам’яті можуть бути посилені, ослаблені або навіть повністю втрачені в залежності від того, які нейрони активовані. Тому не дивуйтеся, коли деякі події раптом при спогаді сприйматимуться зовсім по-іншому з думкою «як я раніше цього не помітив?» ДЕТАЛЬНІШЕ, ЩО ТАКЕ ЕПІЗОДИЧНА ПАМ’ЯТЬ? ЕПІЗОДИЧНА ПАМ’ЯТЬ відноситься до типу явної довготривалої пам’яті. Коли людина згадує конкретну подію (або «епізод»), пережиту у минулому, це епізодична пам’ять. Такий вид довготривалої пам’яті привертає увагу до деталей будь-чого, від того, що ви їли на сніданок, до емоцій, що виникли під час серйозної розмови з романтичним партнером. Переживання, викликані епізодичною пам’яттю, можуть бути зовсім недавніми або дуже давніми. Епізодична пам’ять – це форма довготривалої пам’яті, яка фіксує деталі минулих подій, які людина пережила особисто. Поряд із семантичною пам’яттю вона вважається різновидом явної чи декларативної пам’яті, тому що людина свідомо усвідомлює деталі, що відтворюються. Сумежним є поняття – автобіографічна пам’ять, тобто пам’ять про інформацію, що становить частину історії життя. Однак, хоча автобіографічна пам’ять включає спогади про події в житті людини (наприклад, про святкування шістнадцятого дня народження), вона також може включати факти (наприклад, дату народження) та інші не епізодичні форми інформації. Епізодична пам’ять це те, що ми найчастіше просто називаємо терміном «пам’ять». Для нас це докладна, інколи складна картина минулого особистого досвіду. Всі форми пам’яті включають збирання та збереження інформації, але епізодична пам’ять тісно пов’язана з суб’єктивним досвідом нашого життя. Чому епізодична пам’ять є дуже важливою для нас? Тому що епізодична пам’ять відображає багатство наших минулих переживань, від конкретних деталей того, що сталося у минулому, до того, як це виглядало, звучало і відчувалося там. Подібно до ментальної машини часу, він дозволяє подумки «повернутися» до версії того моменту, навіть якщо деякі деталі будуть втрачені або змінені. Епізодична пам’ять – це частина містка в наше минуле, яка поєднує час, місце та безліч деталей нашого досвіду минулого життя. Слідуя цим містком із спогадів, ми реконструюємо минуле. І де формується епізодична пам’ять? Декілька областей мозку беруть участь у зберіганні та вилученні епізодичних спогадів. Дослідження показують, що медіальна скронева частка мозку, включаючи таку структуру, як гіпокамп, відіграє важливу роль у формуванні епізодичної пам’яті. Окрім цього, у формуванні епізодичної пам’яті враховує кора головного мозку. Стан епізодичної пам’яті залежить від віку. Зазвичай, здатність формувати епізодичні спогади виникає приблизно до 4 років. Дослідження показують, що після 60 років продуктивність епізодичної пам’яті має тенденцію до зниження, причому більшою мірою, ніж семантична пам’ять, яка відповідає за загальні знання. Різні епізоди нашого життя запам’ятовуються по-різному. Чим більше емоцій було пережито, що більше нашої уваги привернув певний епізод, то краще він запам’ятовується. ДЕТАЛЬНІШЕ, ЩО ТАКЕ СЕМАНТИЧНА ПАМ’ЯТЬ? СЕМАНТИЧНА ПАМ’ЯТЬ – це наше довгострокове сховище знань: вона складається з фрагментів інформації, таких як факти, отримані в школі, що означають спеціальні поняття і як вони пов’язані один з одним (наприклад, різні види пам’яті) або визначення конкретного слова. Деталі, що становлять семантичну пам’ять, можуть відповідати іншим формам пам’яті. Можна згадати фактичні подробиці про вечірку, наприклад, коли вона почалася, в чиєму будинку вона проходила, скільки людей було на ній, всі частини семантичної пам’яті — на додаток до згадування почутих звуків і відчутного хвилювання. Але семантична пам’ять може також включати факти і значення, що стосуються людей, місць або речей, до яких ми не маємо прямого відношення. Семантична пам’ять — це форма довготривалої пам’яті, яка включає наші знання про навколишній світ. Поряд з епізодичною пам’яттю, семантична пам’ять вважається різновидом явної чи декларативної пам’яті, тому що ми свідомо згадуємо конкретні факти, значення, визначення та іншу інформацію, яку ми вивчали у минулому. Чому семантична пам’ять є дуже важливою для нас? Тому, що семантична пам’ять — це не просто сховище всяких дрібниць і непотребу: збираючи широкий спектр інформації про різні факти, поняття, значення, подробиці про різні явища, концептуальні зв’язки між ними. За рахунок цього семантична пам’ять дозволяє сформувати наше знання про світ, людей, використовувати мову та обмінюватися ідеями з оточуючими, а також інтерпретувати наш особистий досвід у повсякденному житті. Чим же семантична пам’ять відрізняється від епізодичної? На відміну від епізодичної пам’яті, яка відтворює особисті, суб’єктивні враження з минулого досвіду, семантична пам’ять містить інформацію, яка не залежить від контексту, емоцій, а не прив’язану до конкретного часу та місця. Для того, щоб пригадати, що літера Б йде після літери А нам не потрібно згадувати, коли саме в дитинстві ми почали вивчати алфавіт. База знань у семантичній пам’яті формується у нас протягом різних етапів навчання, від освоєння основ рідної мови в ранньому дитинстві до засвоєння складних ідей та систем у школі, у розмовах з іншими людьми або під час читання книг чи матеріалів в інтернеті. Хоча деякі з цих елементів навчання можуть асоціюватись з конкретними сценами в епізодичній пам’яті. Так наш мозок формує абстрактні ідеї, щоб допомогти нам відповідати на питання, що виникають, спілкуватися з оточуючими і вирішувати проблеми в майбутньому. І де формується семантична пам’ять? Дослідження показують, що семантична пам’ять формується в медіально скроневій частині мозку, включаючи гіпокамп, з подальшим збереженням всіх елементів в неокортексі, в корі головного мозку. Семантична пам’ять залежить від віку і починає формуватися в дитинстві раніше, ніж епізодична пам’ять (пам’ять на особисті переживання). У старшому віці вона має тенденцію до зниження в середньому, але залишається стабільнішою, ніж епізодична пам’ять. Семантична пам’ять потрібна нам, щоб пам’ятати який сьогодні рік, що столицею Буркіна-Фасо є місто Уагадугу, і, що означає термін «точка беззбитковості» в економіці. ДЕТАЛЬНІШЕ, ЩО ТАКЕ ПРОЦЕДУРНА ПАМ’ЯТЬ? ПРОЦЕДУРНА ПАМ’ЯТЬ належить до типу довгострокової неявної пам’яті. Ми використовуємо процедурну пам’ять, коли нам потрібно сісти та поїхати на велосипеді після того, як ми не каталися протягом багатьох років. Або коли нам потрібно скотитися після довгої перерви на лижах, сноуборді, зробити подачу в настільному тенісі. Процедурна пам’ять це довготривала пам’ять у тому, як виконувати якісь фізичні чи розумові дії. Таким чином, процедурна пам’ять — це форма довготривалої пам’яті, яка дозволяє нам вчитися і виконувати певні розумові та рухові завдання. Процедурна пам’ять належить до «не декларативного» чи «неявного» типу пам’яті, оскільки, звертаючись до процедурної пам’яті ми НЕ намагаємося згадати якісь потрібні факти чи образи, але звертаючись до процедурної пам’яті ми навіть НЕ усвідомлюємо, що це робимо. Прикладом процедурної пам’яті може бути «кінестетична пам’ять» або «м’язова пам’ять», яка є комплексом заучених рухів, пов’язаних з киданням м’яча, танцями, плаванням, керуванням автомобілем або велосипедом, набором буквеного тексту або ручним підписом свого імені. Усі ці завчені м’язові рухи є проявом процедурної пам’яті. Процедурна пам’ять також може бути задіяна в немоторних процедурах, пов’язаних зі звичними реакціями, наприклад, при грі в карти або шахи. Чому процедурна пам’ять є дуже важливою для нас? Тому що процедурна пам’ять є основою для всіх практичних навичок та досвіду, які потрібні нам для виживання у повсякденному житті. Процедурна пам’ять визначає нашу здатність, наприклад, до ходьби, або навички, пов’язані зі спортом та іграми, роботою, транспортом або навіть мистецтвом, такими як гра на музичному інструменті або малювання картин. З самого раннього віку ми використовуємо процедурну пам’ять, щоб навчатися та запам’ятовувати, як виконувати завдання, від відносно простих і поширених до тих, які відточені роками інтенсивної практики. Коли ми одягаємося, виходимо з дому, їдемо на роботу або відпочиваємо, ми використовуємо величезну кількість навичок, які стали нашою «другою натурою». Процедурна пам’ять дає нам унікальну можливість виконувати безліч повсякденних важливих дій, що повторюються, БЕЗ необхідності заново продумувати і відпрацьовувати кожен крок. Епізодична пам’ять (наприклад, про поїздку на море або побачення) може міцно закріпитися невдовзі після переживання досвіду. Процедурна пам’ять зазвичай пов’язані з повторенням певної процедури – тобто із практикою, з планомірним повторенням певних фізичних чи розумових дій – які поступово перетворюються на відпрацьовані навички. При цьому процедурну пам’ять, яка необхідна для повторюваних дій, такі як водіння або гра на піаніно, тісно взаємодіє з іншими формами пам’яті. Ми повинні свідомо згадати певні факти та деталі для того, щоб цілеспрямовано використовувати набуті навички. Наприклад, перед поїздкою машиною ми повинні згадати і продумати маршрут до початку руху. І де ж формується процедурна пам’ять? Дослідження показують, що у формуванні процедурної пам’яті задіяна група підкіркових структур мозку, звана базальними гангліями, і яка включає структуру, яка називається «смугасте тіло». У міру розвитку навичок можна також спостерігати зміни в корі головного мозку, наприклад, зміна моторної кори пов’язана з навчанням рухових навичок. Експерти припускають, що конкретна система мозку, задіяна у процедурній пам’яті, залежить від типу процедурного навчання. Процедурна пам’ять, звичайно, залежить від віку, але в порівнянні з пам’яттю на інформацію, яка пов’язана, наприклад, з мовою, процедурна пам’ять залишається відносно стабільною при нормальному старінні. Хоча люди похилого віку виконують фізичні дії повільніше, ніж молоді, дослідження показують, що вони похилого віку зберігають здатність розвивати процедурні навички. Процедурна пам’ять бере участь у процесі навчання практичним навичкам — від базових, які люди сприймають як належне, до тих, що вимагають значної та спеціальної практики (кульбіт під куполом цирку). Споріднений термін для процедурної пам’яті – кінестетична пам’ять, яка відноситься безпосередньо до пам’яті на фізичні дії. Наприклад, процедурна пам’ять потрібна нам, як зав’язувати шнурки (в’язати вузли), як користуватися комп’ютером, як плавати, як робити подачу в тенісі або волейболі. КОРОТКОЧАСНА ПАМ’ЯТЬ, ЩО ЦЕ ТАКЕ І ЯК ВОНА ПОВ’ЯЗАНА З РОБОЧОЮ ПАМ’ЯТТЮ? КОРОТКОЧАСНА ПАМ’ЯТЬ – це пам’ять, яку ми використовуємо для запам’ятовування будь-яких нових елементів, наприклад, ім’я нового знайомого, нову цифру статистики. Коли ми зустрічаємося з чимось новим, інформація про це явище свідомо обробляється і зберігається хоча б протягом короткого періоду часу. Потім ця інформація може бути збережена в довготривалій пам’яті або може бути забута протягом декількох хвилин. Терміни «короткочасна пам’ять» і «робоча пам’ять» іноді використовуються як синоніми, і ці терміни мають відношення до зберігання інформації протягом короткого проміжку часу. Робоча пам’ять відрізняється від загальної короткочасної пам’яті тільки тим, що при тимчасовому зберіганні інформації в робочій пам’яті відбувається розумовий процес її обробки. Наприклад, усі слова цього розділу цього речення Ви зберігаєте у «робочій пам’яті», щоб зрозуміти загальний зміст написаного на даний момент часу. Короткочасна пам’ять потрібна нам, щоб запам’ятати зовнішній вигляд людини, з якою ми познайомилися хвилину тому; значення температури на градуснику одразу після її перегляду; що сталося кілька хвилин тому у фільмі або кілька речень тому назад у книзі. Робоча пам’ять нам потрібна, щоб запам’ятати число при обчисленні математичної задачі в умі; щоб запам’ятати ім’я та зовнішність людини, яка представилася нам кілька хвилин тому; щоб об’єднати в умі два поняття, наприклад «квадрат» та «помаранчевий». Робоча пам’ять – це форма пам’яті, яка дозволяє людині тимчасово тримати обмежений обсяг інформації у формі, доступній для негайного використання в розумових процесах. Вважається важливим робоча пам’ять необхідна нам навчання, пошуку відповіді на питання і мислення взагалі. Чому робоча пам’ять є дуже важливою для нас? Тому що робоча пам’ять визначає нашу здатність мислити та основу наших розумових здібностей. Робоча пам’ять потрібна нам для всіх наших дій, які вимагають мислення, від читання та підтримки розмови з іншою людиною до вивчення нових ідей та прийняття рішень між різними варіантами. Робоча пам’ять визначає наш інтелектуальний рівень, розумові здібності. На відміну від довгострокової пам’яті, яка може зберігати величезну кількість інформації, обсяг робочої пам’яті відносно обмежений. І де формується робоча пам’ять? Дослідження показують, що за функції робочої пам’яті відповідає префронтальна кора мозку. Робоча пам’ять починає розвиватися у дитинстві, досягає пікових значень у середині життя та знижується у міру нашого старіння. ДЕТАЛЬНІШЕ, ЩО ТАКЕ СЕНСОРНА ПАМ’ЯТЬ? СЕНСОРНА ПАМ’ЯТЬ — це короткострокова пам’ять для зберігання інформації про випробувані сенсорні відчуття, такі як побачені образи та почуті нами звуки. Короткочасний спогад про щойно побачені образи називається «іконічною пам’яттю», а звуків – «луна-пам’ять». Сенсорна короткочасна пам’ять існує для всіх наших органів чуття. Інформація про деякі відчуття, звичайно, також може зберегтися і в довготривалій пам’яті. Зорово-просторова пам’ять зберігає інформацію про те, як об’єкти розташовані у просторі. За допомогою таких спогадів ми знаємо, як пройти з дому до продуктового магазину. Слухова пам’ять, нюхова пам’ять і тактильна пам’ять – це терміни для збережених сенсорних вражень від звуків, запахів та відчуттів шкіри відповідно. Таким чином ми використовуємо сенсорну пам’ять для зберігання дуже короткострокових спогадів про сприйняття навколишнього світу за допомогою п’яти органів чуття: зору, слуху, нюху, дотику та смаку. Вважається, що частина інформації, зафіксованої в сенсорній пам’яті відразу після сприйняття, переноситься в короткочасну пам’ять, частина якої зрештою зберігається в тій чи іншій формі у довгострокової пам’яті. Однак більша частина інформації зберігається в сенсорній пам’яті від частки секунд до декількох секунд. Чому сенсорна пам’ять є важливою у нашому житті? Тому що сенсорна пам’ять забезпечує початкове сховище сенсорної інформації, яку ми щойно сприйняли, і з якої вилучаються найбільш значні та важливі елементи для подальшого збереження довгострокової пам’яті. Сенсорна пам’ять дозволяє нам формувати сприйняття дійсності за рахунок зв’язування окремих точкових фрагментів інформації від органів чуття в єдину послідовність. Сенсорні враження, що зберігаються в довготривалій пам’яті, дозволяють нам виконувати дуже важливі завдання ідентифікації — людей (за їхніми особами або звуками їхніх голосів), предметів, символів, місць у просторі та всього, що ми можемо розрізнити за допомогою органів чуття. Просторова пам’ять є основою нашої навігації у знайомому середовищі. Сенсорна пам’ять потрібна нам, щоб запам’ятати звук щойно зіграної мелодії, зовнішній вигляд машини, що проїхала, запах грилю або кави в ресторані, повз який ми пройшли. Сенсорна пам’ять, звісно, ​​пов’язані з іншими типами пам’яті. Спогади про певні місця, особи, звуки, запахи, фізичні відчуття та інші явища є ключовою частиною епізодичної пам’яті, уявного запису особистого досвіду. Пам’ять, пов’язана з сенсорним досвідом, може бути значною частиною автобіографічної пам’яті (зосередженою на нас самих). Тому іноді знайомий запах раптово викликає у пам’яті спогади про події нашого дитинства, коли ми цей запах відчували. Саме інформація органів чуття, у тому числі видимі нами образи, допомагають нам сформувати абстрактні поняття (наприклад, «кішка» або «собака») та заповнити нашу семантичну пам’ять знаннями про навколишній світ. ДЕТАЛЬНІШЕ, ЩО ТАКЕ ПРОСПЕКТИВНА ПАМ’ЯТЬ? ПРОСПЕКТИВНА ПАМ’ЯТЬ – це короткострокова пам’ять для зберігання інформації з метою використання її в майбутньому. Проспективна пам’ять потрібна для нагадування про наміри з минулого, щоб зробити якусь дію у майбутньому. Це важливо для повсякденного життя, оскільки спогади про попередні наміри, у тому числі зовсім недавні, гарантують, що люди виконують свої плани та виконують свої зобов’язання, коли потрібна дія не може бути виконана відразу або має виконуватися регулярно. Перспективна пам’ять є дуже важливою для нас. Через збої в роботі проспективної пам’яті трапляється безліч аварій та катастроф. Таким чином, проспективна пам’ять дозволяє нам згадати про намір щось зробити. Незважаючи на те, що проспективна пам’ять зберігає інформацію з минулого, вона більш орієнтована на майбутнє, ніж інші види пам’яті. Проспективна пам’ять зберігає наші наміри вчинити певні дії в майбутньому. Завдяки проспективній пам’яті ми можемо виконувати завдання або дії, які ми хочемо або повинні зробити, але не маємо можливості зробити їх відразу. Чому проспективна пам’ять така важлива для нас? Тому що без запам’ятовування наших намірів ми не зможемо втілити важливі плани та виконати важливі зобов’язання, без цього ми не можемо досягати бажаного та давати бажане іншим, що веде до розчарування у власному житті та розчарування інших у нас. Як і епізодична пам’ять та семантична пам’ять, проспективна пам’ять сфокусована на нас самих, але в той же час проспективна пам’ять орієнтована на майбутнє і має чіткі функціональні завдання. Проспективна пам’ять — це наше майбутнє, що ґрунтується на спогадах про минуле. Де формується проспективна пам’ять? Дослідження показують, що за проспективну пам’ять відповідають передня префронтальна кора головного мозку, медіальна скронева частка, що включає гіпокамп. Чому ж іноді ми забуваємо про свої плани та наміри? Низка факторів може завадити спогадам наших намірів та пов’язаних із ними дій. Ми забуваємо наші наміри якщо вони були надто розпливчасті та не визначені у деталях  (наприклад, «зайнятися спортом сьогодні», а не «вирушити на пробіжку відразу після закінчення роботи о 18:00»); якщо наміри не були підкріплені якимись нагадуваннями (наприклад, нотатками у щоденнику, телефоні чи комп’ютері); якщо намірів та завдань було задумано дуже багато; якщо після формування намірів відбулися події, які за своєю важливістю та терміновістю вимагали всю нашу увагу та наші значні зусилля. Наскільки проспективна пам’ять змінюється із віком? Як і інші види пам’яті, проспективна пам’ять починає формуватися в дитинстві, досягає піку в середині життя та починає знижуватися в міру старіння. Але є одне але”. Дослідження показують, що зниження проспективної пам’яті можна уникнути або значно зменшити за рахунок вправ та інтенсивної інтелектуальної роботи. Проспективна пам’ять потрібна нам для того, щоб передзвонити будь-кому; зайти в аптеку та купити ліки мамі чи дитині дорогою додому; віддати борг комусь, отримати борг із когось.