Але вивчаючи фізіологію болю, вчені встановили, що не все так просто, і часто почуття болю і пошкодження тканини не завжди виникають одночасно, навіть коли система передачі больових сигналів знаходиться в нормальному робочому стані. Виявляється, ми можемо відчувати біль, який непропорційно перевершує ступінь ушкоджень, що викликали цей біль, в організмі. І як показує приклад робітника, ми навіть можемо відчувати сильний біль взагалі без будь-яких пошкоджень. Ще одним свідченням такого феномену «біль без пошкоджень» є чоловіки, які в наш час стали бути присутніми на пологах і деякі з них кричать і втрачають свідомість від болю, проєцюючи на себе всі страждання своєї породіллі-дружини. Як же таке можливе? Для того, щоб розібратися, в чому тут справа потрібно розглянути окремо 2 явища: 1) наш досвід отримання відчуття болю при пошкодженні тканин тіла та 2) біологічний процес передачі закодованого сигналу в нервовій системі з пошкодженої ділянки в головний мозок, який називається терміном НОЦІЦЕПЦІЯ – від латинського “nocere” – “пошкоджувати”. Цей термін був введений англійським вченим Чарльзом Скоттом Шеррінгтоном, щоб чітко розділити реакцію нервової системи на пошкодження тканини та нашу психологічну реакцію на біль. НОЦИЦЕПЦІЯ – це частина захисної реакції нашої нервової системи на якийсь подразник, сигнал про небезпеку або можливу небезпеку для нашого тіла. Для цього по всьому нашому тілу нервова система має «розвідники» — сенсорні закінчення, які реагують на механічні, хімічні та температурні впливи. Коли сенсор реагує на вплив, він передає по нервової системі через спинний мозок у головний мозок електричні сигнали. Головний мозок визначає “важливість” або “значність” цих сигналів і викликає почуття болю, якщо тіло потребує захисту. Таким чином, почуття болю допомагає нам уникнути поранення або пошкодження в нашому організмі. Але крім НОЦИЦЕПЦІЇ існує ще ціла низка факторів, що впливають на почуття болю. І іноді роблять почуття болю менш корисним. По-перше, є кілька факторів, що посилюють сигнал від рецептора болю до головного мозку. Якщо сигнали від певних сенсорних больових рецепторів стають частими, мозок може вирішити, що там існує велика небезпека і про всяк випадок запускає механізм утворення нових больових рецепторів у проблемній зоні. І тоді навіть простий дотик у цій «зоні небезпеки» може спричинити потужний електричний імпульс у нервовій системі та дуже сильне почуття болю. По-друге, нерви починають передавати електричні сигнали від рецепторів болю в головний мозок більш «ефективно». Це явище типово для людей, які страждають на «хронічний біль», наприклад при остеоартриті, ревматоїдному артриті, при болях у спині (люмбаго), або нейропатії, коли біль триває більше трьох місяців. У цьому випадку розвивається хибне коло, чим довше присутнє почуття болю, тим важче нервовій системі контролювати передачу сигналів від больових рецепторів. По-третє, важливу роль виникненні почуття болю грають психологічні фактори. При цьому ці психологічні фактори впливають як на систему НОЦИЦЕПЦІЇ, так і безпосередньо на головний мозок. Емоційний стан людини, пам’ять про біль, віра в силу лікування, всі ці фактори можуть впливати на почуття болю. В експерименті люди, які вважали, що не можуть самі вплинути на біль, відчували більш значні больові відчуття в порівнянні з тими, хто вважав, що може сам контролювати біль, у відповідь на однакові стимули. Навколишнє середовище може впливати на почуття болю. Так, в експерименті з прикладенням холодного заліза до руки, люди, які знаходилися при червоному освітленні, відчували більш виражене і сильне почуття болю, порівняно з тими, хто знаходився під синім кольором. При цьому температурна дія була однаковою – 20С. По-четверте, на біль значний вплив мають соціальні фактори, і в першу чергу ступінь підтримки з боку сім’ї та близьких. Підтримка з боку сім’ї та близьких може значно полегшити сприйняття болю у людини, яка страждає. Тому для контролю за болем нам потрібна комплексна допомога, яка може включати допомогу лікаря (іноді спеціаліста з болю), медичної сестри, фізіотерапевта, психолога, і звичайно підтримку сім’ї і близьких. В одному з експериментів вчені для вивчення закономірностей виникнення болю вкотре провели досвід на добровольцях, які мали скласти з окремих шматочків цілу картинку-головоломку в той час, як до їхніх рук були прикріплені електроди, через які вони отримували болючі розряди електричного струму. Звичайно, збирання такої головоломки, коли нас безперервно б’ють струмом, займе у багатьох із нас більше часу, ніж зазвичай. Але, як з’ясувалося не у всіх. Виявляється, організм у різних людей може реагувати на болючі роздратування по-різному. Перша група людей – реагує очікувано: больові подразнення ударів струмом відволікають увагу, ускладнюють та уповільнюють виконання завдання зі складання шматочків головоломки у цілу картинку. Друга група людей використовує можливість сконцентруватися на виконанні завдання та складання шматочків головоломки, щоб відволіктися від болю. І люди з цієї групи насправді виконують завдання краще і швидше з болем, ніж без болю. Чому ж на той самий подразник різні люди реагують так по-різному? І чому це може бути важливим для всіх нас? Для цього давайте ще раз визначимо для себе, що таке біль? Ми можемо визначити біль, як захисне неприємне чуттєве (сенсорне) та емоційне відчуття, переживання чи страждання, пов’язане з реальним чи потенційним ушкодженням тканин організму. Біль завжди пов’язаний з травмою, будь-яким захворюванням, або порушеннями в роботі нервової системи. Як правило, біль часто є симптомом багатьох захворювань. Слово «біль» має корінь із найдавнішої протоіндоєвропейської мови. Так у санскриті «bhal» означає «мучити». Ми відчуваємо біль і можемо визначити ступінь, величину або інтенсивність болю (для цього існують спеціальні шкали болю). Ми можемо визначити біль, від стану «болю немає» – 0, до 10 – «нестерпний біль». Крім інтенсивності чи сили, біль також має характер: «гострий біль» — короткий за дією, але дуже інтенсивний і чітко локалізований; «тупий біль» — середній за інтенсивністю і тривалістю і розмитий по локалізації, «пекучий біль», «біль, що тягне» від певної точки тіла і «іррадіює» з точки в точку тіла.